Психологічна допомога— область практичного застосування психології, орієнтована на підвищення соціально-психологічної компетентності людей і надання психологічної допомоги як окремій людині, так і групі чи організації. Це безпосередня робота з людьми, спрямована на вирішення різного роду психологічних проблем, пов'язаних з труднощами в міжособистісних стосунках, а також глибинних особистісних проблем.
Психологічний супровід

Психологічна допомога дітям з порушенням у розвитку не має обмежуватися лише консультуванням і психокорекційними заняттями.

Ефективність психологічної допомоги значною мірою залежить від впливу на соціально-психологічне середовище, в якому перебуває дитина з проблемами у розвитку.

Цей вплив успішно здійснюється у вигляді психологічного супроводу, що інтенсивно впроваджується у систему психологічної допомоги в останні десятиріччя.

Психологічний супровід дітей із порушенням у розвитку розглядається як діяльність психолога, яка спрямована на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних і психотерапевтичних у мов, що сприяють успішній адаптації дітей, їх реабілітації й особистісному становленні в соціумі.

За визначенням ІЛ. Мамайчук (2001), супровід — це цілісна діяльність психолога, яка полягає у:

— систематичному відстеженні клініко-психологічного і психолого-педагогічного статусів дитини в динаміці її психічного розвитку;

— створенні соціально-психологічних умов з метою ефективного психічного розвитку дітей у соціумі;

— систематичній психологічній допомозі дітям із порушеннями у розвитку — консультуванні, психокорекції, психологічній підтримці;

— систематичній психологічній допомозі батькам дітей і підлітків з проблемами в розвитку;

— організації життєдіяльності дитини з порушеннями у розвитку в соціумі з урахуванням ц психічних і фізичних можливостей.

Розглянемо основні етапи процесу психологічного супроводу.

Підготовчий етап включає вирішення таких завдань:

— встановлення контакту з усіма учасниками супроводу дитини;

— визначення обсягу роботи і послідовності процесу супроводу;

— підготовка необхідної документації;

— складання графіка роботи.

Завдання орієнтовного етапу полягають у:

— встановленні контакту з батьками і родичами дитини;

— встановленні контакту з групою, яку відвідує дитина, а якщо супровід дитини здійснюється в межах школи або дитячого садка, — то з класним керівником або вихователем;

— ознайомленні фахівців з результатами психологічного обстеження;

— спільному обговоренні з педагогами та іншими фахівцями особливостей психічного розвитку дитини.

Етап планування передбачає:

— створення індивідуальної програми супроводу дитини;

— затвердження цієї програми усіма фахівцями, які працюють з дитиною.

Слід зазначити, що складання програми супроводу можливе лише після ретельного клініко-психологічного та психолого-педагогічного діагностування дитини.

На заключному етапі відбувається обговорення з фахівцями ефективності здійснення роботи з рекомендаціями щодо подальшої діяльності дитини.

Отже, можна сказати, що соціально-психологічний супровід — це:

1) один із видів соціального "патронажу" як цілісної та комплексної системи соціальної підтримки і психологічної допомоги, що здійснюється у межах діяльності соціально-психологічних служб;

2) інтегративна технологія, сутність якої полягає у створенні умов для відновлення потенціалу розвитку і саморозвитку сім'ї й особистості у результаті ефективного виконання окремою людиною або всією родиною основних функцій;

3) процес особливого виду побутових відносин між тим, хто супроводжує, й тим, хто потребує допомоги.

Психологічна підтримка

Важливою ланкою психологічної допомоги дітям і підліткам з проблемами у розвитку є психологічна підтримка.

Психологічна підтримка розрізняється залежно від об'єкта, на який вона спрямована, і представлена двома головними напрямами: психологічна підтримка батьків та інших родичів дітей з порушеннями у розвитку та психологічна підтримка власне дітей і підлітків.

Психологічна підтримка батьків — система заходів, спрямованих:

— на зменшення емоційного дискомфорту в батьків у зв'язку із захворюванням дитини;

— підтримку впевненості батьків у можливостях дитини;

— формування у батьків адекватного ставлення до проблем дитини;

— підтримку адекватних батьківсько-дитячих стосунків і стилів сімейного виховання.

Процес реалізації психологічної підтримки батьків тривалий і потребує обов'язкового комплексного підходу, що передбачає участь не лише фахівця-психолога, а й усіх інших фахівців, що супроводжують дитину: педагога-дефектолога, лікаря, логопеда, соціального працівника та ін. Але головну роль у цьому процесі відіграє спеціальний психолог. Саме він розробляє конкретні заходи, спрямовані на психологічну підтримку батьків, які виховують дитину з порушеннями у розвитку, залежно від наявних проблем у дитини та її родини.

Основним психотехнічним прийомом психологічної підтримки вважається батьківський семінар.

Головне завдання батьківського семінару полягає в розширенні знань батьків про психологічні особливості їх дітей, психологію виховання та психологію сімейних стосунків. Окрім того, на семінарах збільшується не тільки поінформованість батьків про дитину, а й відбувається зміна ставлення батьків до проблеми дитини і завдань її виховання.

Психологічна підтримка батьків здійснюється не лише у формі їх групового взаємозв'язку, а й у процесі індивідуальних бесід із психологом про проблеми родини й дитини.

Отже, психологічна підтримка — це важлива ланка у системі психологічної допомоги батькам дітей з проблемами у розвитку. Основною метою такої підтримки є підвищення сенситивності батьків до проблеми дитини,зменшення емоційного дискомфорту в батьків у зв'язку із захворюванням дитини, формування у них адекватних уявлень про потенційні можливості дитини, оптимізацію їх педагогічного потенціалу.

Важливу роль в ефективності психологічної підтримки батьків відіграє створення різноманітних форм групового взаємозв'язку батьків та інших членів родини дитини. Потрібно, щоб процес психологічної підтримки був безперервним, комплексним і висував вимоги до особистості спеціаліста-психолога.

Отже, однією з важливих ланок у системі психологічної допомоги дітям з проблемами у розвитку є психологічна корекція, основна мета якої — гармонізація особистісного й інтелектуального потенціалу дитини, виправлення порушень у психічному розвиткові, профілактика можливих відхилень у розвитку, що зумовлено як внутрішньою специфікою психічного дизонто-генезу, так і зовнішніми впливами.

З метою ефективної психологічної корекції дітей з проблемами у розвитку важливо враховувати складну системно-структурну й онтогенетичну моделі їх психічного дизонтогенезу.

Саме це і дає змогу розробити диференціальні методи психокорекційних впливів з орієнтуванням на ступінь тяжкості та специфічну структуру дефекту.

Особливе значення в ефективності психологічної корекції має сім'я дитини з проблемами у розвитку, що потребує обов'язкового включення у психокорекційний комплекс сімейної психокорекції, спрямованої на гармонізацію родинних стосунків і формування адекватних стилів сімейного виховання.

Різні теоретичні підходи до проблеми психологічної корекції, розроблені в зарубіжній та вітчизняній психології, сприяють розвитку різноманітних психокорекційних технологій. Слід зауважити, що під час розробки психокорекційних технологій для дітей і підлітків з проблемами у розвитку рекомендується орієнтуватися не на окремі теоретичні напрями, а використовувати різні способи психологічних впливів, що ґрунтуються на численних теоретичних спрямуваннях. Розроблення окремих психокорекційних технологій залежить від конкретних психокорекційних завдань, що визначаються ступенем вияву проблем у дитини та її батьків.

Кiлькiсть переглядiв: 158

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.